<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><xml><records><record><source-app name="Biblio" version="6.x">Drupal-Biblio</source-app><ref-type>17</ref-type><contributors><authors><author><style face="normal" font="default" size="100%">Veronica Ivanova</style></author><author><style face="normal" font="default" size="100%">Natalia Kudriavtseva</style></author></authors></contributors><titles><title><style face="normal" font="default" size="100%">THE CATEGORY OF MODALITY IN ACADEMIC WRITING</style></title></titles><keywords><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">засоби вираження модальності</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">модальні дієслова</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">модальність</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">наукова література</style></keyword></keywords><dates><year><style  face="normal" font="default" size="100%">2018</style></year></dates><pages><style face="normal" font="default" size="100%">065-069</style></pages><abstract><style face="normal" font="default" size="100%">Мета цієї статті – проаналізувати роль модальності в англійському академічному письмі. Дослідження засноване на дискурсивному аналізі 20 статей з галузі фізики, біології, хімії та психології з Публічної бібліотеки науки (PLOS). Розуміючи модальність як суб’єктивний погляд на об’єктивну реальність, ми відштовхуємося від класифікації засобів вираження модальності, запропонованої Френком Палмером, який ділить модальність на епістемічну, деонтічну і динамічну. Епістемічна модальність передає ймовірність, деонтична – зобов’язання і дозвіл, а динамічна – фізичну здатність і волевиявлення. Епістемічна модальність суперечить науковим принципам, оскільки наукова література вважається заснованою виключно на доказах і є вільною від суб’єктивізму. Основна увага в нашому дослідженні приділяється модальним дієсловам і їх ролі в наукових текстах. Модальне дієслово – це дієслово підгрупи допоміжних дієслів, які виражають модальність: can/could, shall/should, may/might, will / would, must. Для ефективного аналізу модальних дієслів вони були розділені на дієслова високої (must, will), середньої (should, can) і низької (may, would, might, could) модальності. Результати дослідження розкривають функцію модальності в академічній літературі, яка націлена на протиріччя наявності суб’єктивної категорії модальності в науковій літературі, яка прагне до об’єктивності. У наукових текстах є всі види модальності, що підтверджується прикладами з досліджуваних статей. У науковій літературі переважають дієслова середньої модальності, тоді як дієслова високої модальності використовуються рідко. Найбільш часто вживаним дієсловом є дієслово &quot;can&quot;, яке виражає епістемічну і динамічну модальність. А дієслово &quot;shall&quot; взагалі не використовувалося. Вся інформація вище доводить, що модальність відіграє значну роль у науковій літературі, висловлюючи припущення дослідників, а не сильні переконання.</style></abstract><orig-pub><style face="normal" font="default" size="100%">Англійська</style></orig-pub></record></records></xml>