<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><xml><records><record><source-app name="Biblio" version="6.x">Drupal-Biblio</source-app><ref-type>17</ref-type><contributors><authors><author><style face="normal" font="default" size="100%">Анжеліка Солодка</style></author></authors></contributors><titles><title><style face="normal" font="default" size="100%">ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КУЛЬТУРНО-ДЕТЕРМІНОВАНИХ ФАКТОРІВ НА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ПРОЦЕС</style></title></titles><keywords><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">дискурс</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">міжкультурна комунікація</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">перекладацька діяльність</style></keyword></keywords><dates><year><style  face="normal" font="default" size="100%">2018</style></year></dates><pages><style face="normal" font="default" size="100%">231-236</style></pages><abstract><style face="normal" font="default" size="100%">Стаття присвячується вивченню перекладацького процесу як феномену міжкультурної комунікації і має на меті вивчення аспектів впливу культурно-детермінованих факторів на перекладацький процес та його результат. В процесі дослідження визначається національно-культурна модальність перекладу. Метамова перекладу визначається як результат складної взаємодії мов, що входять до складу структурної парадигми перекладу. Переклад розуміється як ментальна інтерпретативна діяльність, як основний і центральний механізм міжкультурного спілкування. Процес перекладу – це прагнення зрозуміти іншу культуру. Він є суб'єктивною інтерпретацією тексту, що залежить від обсягу суміщення когнітивних баз рідної і перекладної мов у свідомості мовної особистості перекладача. У статті осмислюється специфіка перекладацької діяльності у міжкультурній комунікації. Структура перекладацької діяльності зумовлює наявність інтеграційного об'єкту, в якості якого виступає дискурс. Дискурс у перекладацькому аспекті визначається як вербально опосередкована професійна діяльність перекладача. У дискурсі формується його професійна мовна особистість, відбувається взаємодія різних видів знання і формується концепт як сукупність усіх типів спеціального знання. Акцентується, що оптимальне вирішення перекладацьких завдань залежить не тільки від когниції перекладача, а й від його асоціативної компетенції, що детермінує етнокультурне відображення концептуальних структур та їхніх вербальних кодів, які презентують етноментальність моделі певного лінгвокультурного світу. У статті представлена модель дискурсу в перекладацькій діяльності, в основі якої лежить розуміння опосередкованої комунікації в процесі перекладу як діяльності. Складові моделі структурують компоненти вербальної і ментальної репрезентації перекладацької діяльності, її багаторівневість та динамізм.</style></abstract><orig-pub><style face="normal" font="default" size="100%">Українська</style></orig-pub></record></records></xml>