LITERARY TRANSLATION CRITICISM: METHODOLOGY SKETCH

  • Olena Mazur
Keywords: translation, literary translation, translation criticism, literary translation criticism, methodology, task, function, principle, aspect

Abstract

The paper considers general tasks, functions and principles of literary translation criticism. That is meant to state a separate status of the literary translation criticism, to tell professional demands to the translators of literary texts from subjective judgements.

The critique texts of different genres comprize the research materials. These are reviews, sketches, research papers, theses, monographs, written by translation theorists and practitioners, as well as common readers. A wide range of the materials used gave an opportunity to sort out the tasks solved by the literary translation criticism, and, thereafter, to consolidate them into the groups, subject to definite functions. The latter, in their turn, execute themselves within the translational aspects and principles or use the methodology of other sciences. Namely, it is emphasized that the literary translation criticism lies within the translation, literature, and language studies, and is also inseparable from the translation editing and proofreading.

The text- and anthropocentrism are characteristic for the literary translation criticism. The former solves the languages correspondence issues, as well as those of literature and culture studies, while the latter examines the relations within the triad translator-reader-literary polysystem. The following functions were defined to be the basic ones of the literary translation criticism: evaluating, methodological, didactic, learning, explanatory, those of regulation and control, diagnostics and correction, exploratory, cognitive, interpretative, pragmatic, educative, perceptive, utilitarian, praxeological, prognostic, humanitarian, communicative, ideologic, language-creative, culture- and nation-formative. The basic tasks of the literary translation criticism are: setting the translation quality requirements, translators training, facilitation of national translation and its synchronization with the world literary and cultural processes, stimulation of national language and culture development.  

References

1. Бриська О. Я. Микола Зеров як критик та теоретик перекладу. Дис. … канд. філол. н., 10.02.16 – «Перекладознавство». – Львів, 2017. – 284 с.
2. Гриців Н. М. Василь Мисик: Різногранний діамант українського художнього перекладу. – Вінниця : Нова книга, 2017. – 296 с.
3. Зеров М. К. Перед судом методолога // Зеров М. Українське письменство. – К. : Основи, 2003. – С. 550–559.
4. Зеров М. К. У справі віршованого перекладу // Зеров М. Українське письменство. – К. : Основи, 2003. – С. 609–624.
5. Зорівчак Р. П. Григорій Кочур як історик українського художнього перекладу // Григорій Кочур і український переклад. Матеріали міжнародн. наук.-практ. конф. – Київ – Ірпінь, 2004. – С. 17 –28.
6. Зорівчак Р. П. Микола Лукаш: «Дух, що тіло рве до бою» // Савчин В. Микола Лукаш – подвижник українського художнього перекладу. – Львів, 2014. – С. 5–15.
7. Іваненко В. Критика перекладу: якою їй бути? / В. Іваненко // Всесвіт. 1977. № 4. – С. 173–177.
8. Косів Г. Віра Річ. Творчий портрет перекладача : Монографія. – Львів : Піраміда, 2011. – 264 с.
9. Литвин І. М. Перекладознавство. Наук. посібник. – Черкаси, 2013. – 288 с. – Режим доступу до джерела: http://eprints.cdu.edu.ua/60/1/навч.%20пос.%20Литвин.%20ПЕРЕКЛАДознавство.pdf
10. Коломієць Л. В. Концептуально-методологічні засади сучасного українського поетичного перекладу : Монографія. – К. : Київ. ун-т, 2004. – 522 с.
11. Комиссаров В. Н. Теория перевода (Лингвистические аспекты). – М. : Высшая школа, 1990. – 306 с.
12. Коптілов В. Першотвір і переклад. – К. : Дніпро, 1972. – 215 с.
13. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу. – К. : Юніверс, 2003. – 280 с.
14. Мазур О. В. Анатолій Онишко – перекладач лірики Едгара По // Філологічні студії. – Луцьк : ВОД, 2007. №1–2 (39–40). – С. 89–93.
15. Микола Лукаш: Моцарт українського перекладу. Упоряд. Карабан В. І., Черноватий Л. М. та ін. – Вінниця : Нова книга, 2009. – 445 с.
16. Одрехівська І. Модель критики перекладу в рамках перекладознавчої концепції проф. В. Коптілова // Іноземна філологія. 2013. – Вип. 125. – С. 123–129.
17. Олександр Фінкель – забутий теоретик українського перекладознавства. Ред. та упоряд. Черноватий Л. М., Карабан В. І. та ін. – Вінниця, 2007. – 440 с.
18. Подвойська О. Редагування перекладів як навчальна дисципліна // Філологічні науки. – 2006. – Кн. 2. – С. 153–157. – Режим доступу до джерела: file:///C:/Users/1/Downloads /Nzfn_2016_2_32.pdf
19. Пономарів О. «Чужою радістю радіти…» // Григорій Кочур і український переклад. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Київ – Ірпінь, 2004. – С. 29–30.
20. Радчук В. Функції перекладу // Всесвіт. – 2006. – № 11–12. – С. 149–160.
21. Рильський М. Мистецтво перекладу. – К. : Рад. письменник, 1975. – 343 с.
22. Рихло О. П. Відтворення мовностилістичних особливостей творів Е. А. По в українських перекладах. Дис. … канд. філол. н., 10.02.16 – «Перекладознавство». – Чернівці, 2001. – 304 с.
23. Савчин В. Микола Лукаш – подвижник українського художнього перекладу : Монографія. – Львів : Літопис, 2014. – 374 с.
24. Шмігер Т. Історія українського перекладознавства ХХ ст.. – К., 2009. – 342 с.
25. Bassnett S. Translation Studies. 3rd edition. L. : Routledge, 2003. – 176 p.
26. Burkhanov I. Translation: Theoretical Prerequisites. – Rzeszów : Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2003. – 222 s.
27. Melis N. M., Albir A. H. Assessment in Translation Studies: Research Needs // Meta XLVI, # 2, 2001. http://www.erudit.org/revue/meta/2001/Vol.XLVI/2
28. Newmark P. A Textbook of Translation. – L. : Longman, 2003. – 290 p.
Published
2018-04-04
Pages
208-215
Section
CHAPTER V. TRANSLATION AS A MEANS OF INTERCULTURAL COMMUNICATION